Магистр

ozaryanin

Магистр

Олег Озарянин "Минуты тишины"

Олег Озарянин


На главнуюОбратная связьКарта сайта
Сегодня
20 апреля 2024 г.

Прощайте ваших врагов — это лучший способ вывести их из себя

(Оскар Уайльд)

Все произведения автора

Все произведения   Избранное - Серебро   Избранное - Золото   Хоккура

Сортировка по рубрикам: 


К списку произведений автора

Поэзия

из цикла "мои переводы"

Два перевода из Бориса Пастернака

* * *
Жодного не буде в домі,
Попри сутінків. Один
Сніжний день в крізнім прогоні
Незачинених гардин.

Тільки білих мокрих кришок
Бистре сяйво заспішить,
Тільки сніг, дахи, і, більше
Дахів й снігу, ні душі.

І одраз закреслить іній,
І згадаються мені
Тогорічний сум вразливий
Й справи іншої зими.

І одраз кольнуть донині
В невідпущеній вині,
І вікно по хрестовині
Здавить голод дров’яний.

Та неждано по портьєрі
Пробіжить вагання дрож, -
Тишу кроками відміряв
Ти прийдешністю майнеш.

Ти появишся крізь двері
В чомусь білім, без нудьги,
В чомусь, справді з тих матерій,
З котрих шиються сніги.

(оригинал)

* * *
Никого не будет в доме,
Кроме сумерек. Один
Зимний день в сквозном проеме
Незадернутых гардин.

Только белых мокрых комьев
Быстрый промельк моховой,
Только крыши, снег, и, кроме
Крыш и снега, никого.

И опять зачертит иней,
И опять завертит мной
Прошлогоднее унынье
И дела зимы иной.

И опять кольнут доныне
Неотпущенной виной,
И окно по крестовине
Сдавит голод дровяной.

Но нежданно по портьере
Пробежит сомненья дрожь,-
Тишину шагами меря
Ты, как будущность, войдешь.

Ты появишься из двери
В чем-то белом, без причуд,
В чем-то, впрямь из тех материй,
Из которых хлопья шьют.

* * *

О, знав би я, що так буває
Коли пускався на дебют,
Що строчки з кров'ю – убивають,
Наринуть горлом і уб'ють.
Від жартів із такою суттю
Я б відцурався навідріз.
Початок був таким майбутнім,
Тремтливим перший інтерес.
Та старість - то є Рим суворий,
Що замість бесід і коліс,
Не читки прагне від актора,
А всій загибелі всерйоз.
Коли рядок чуття диктує
Воно раба на сцену шле,
І тут мистецтво фінішує,
І тільки доля й грунт живе.

(оригинал)

* * *

О, знал бы я, что так бывает
Когда пускался на дебют,
Что строчки с кровью - убивают,
Нахлынут горлом и убьют.
От шуток с этой подоплёкой
Я б отказался наотрез.
Начало было так далёко,
Так робок первый интерес..
Но старость – это Рим, который
Взамен турусов и колёс
Не читки требует с актёра,
А полной гибели всерьёз.
Когда строку диктует чувство
Оно на сцену шлёт раба,
И тут кончается искусство,
И дышат почва и судьба.


Опубликовано:27.09.2011 11:34
Просмотров:3188
Рейтинг..:44     Посмотреть
Комментариев:1
Добавили в Избранное:0

Ваши комментарии

 27.09.2011 19:44   pesnya  
очаровательно)

Чтобы оставить комментарий необходимо авторизоваться

Тихо, тихо ползи,
Улитка, по склону Фудзи,
Вверх, до самых высот!
Кобаяси Исса
Поиск по сайту
Приветы