розітни свої літери
така-сяка а розвага
у затятій боротьбі з потерчатами загубленими
у твоїй лімфі
розваги потрібні:
стусани собі в спину
лікті на простирадлах
промовлення самогубцям
імітування прима-донн
із присмаком перцю та прими
усе це – лише паузи
тривалістю в одну вічнісну
а вже за мить
будеш
заквітчувати вікна старими мештами
лишаючи місце для протягу
несвідомо закликаючи нобеля з кохання
знаючи
що врешті
прийде привид
такого собі літературного дядька
з носом комою
на лижах недоречних дефісів
з трьома крапочками під пахвою зліва
попестить по голівці
наліпить на шибку гумові літери
й піде собі
царівно-валтасарівно
навчись писати ім’я правильно
не ямбуй себе невміла зомбі
ще встигнеш
заклясти всі-всі премії
всі відзнаки за неподільну любов до привидів
всі засинання наодинці із власною слиною
заклясти й
застигнути
з невибраною сіркою
заплутаною у сивих косах
В минуты музыки печальной
Я представляю желтый плес,
И голос женщины прощальный,
И шум порывистых берез,
И первый снег под небом серым
Среди погаснувших полей,
И путь без солнца, путь без веры
Гонимых снегом журавлей...
Давно душа блуждать устала
В былой любви, в былом хмелю,
Давно понять пора настала,
Что слишком призраки люблю.
Но все равно в жилищах зыбких —
Попробуй их останови! —
Перекликаясь, плачут скрипки
О желтом плесе, о любви.
И все равно под небом низким
Я вижу явственно, до слез,
И желтый плес, и голос близкий,
И шум порывистых берез.
Как будто вечен час прощальный,
Как будто время ни при чем...
В минуты музыки печальной
Не говорите ни о чем.
1966
При полном или частичном использовании материалов гиперссылка на «Reshetoria.ru» обязательна. По всем возникающим вопросам пишите администратору.
Дизайн: Юлия Кривицкая
Продолжая работу с сайтом, Вы соглашаетесь с использованием cookie и политикой конфиденциальности. Файлы cookie можно отключить в настройках Вашего браузера.
