вчора у небі встановлювали кондиціонер
вчора дерева на милицях шкандибали в шиби
сміялася ніч ліхтарями неначе негр
оголював зуби схожі на срібних рибин
ми будемо вірити: вчора немов пісок
нам мулятиме в черевичках на варті ліжка
заклякла кімната – сіамських дітей візок
який ми хитаємо голосно тишком-нишком
знайдеться між пунктами ігрек та містом ми
ми віримо у прогресію снів готельних
тремти мій єдиний зігрітий дощем тремти
в очах моїх маснослізних міні-пательнях
ти в них засмагатимеш здобиччю-власником
засмага міцнішає з кожним похмурим буднем
вагається сивий господь з вогнегасником
в руці і поки він вагається будемо –
поки асфальт поглинає коріння й гас
поки в мені наливаються твої стебла
поки бог намагається вірити в нас
відмовляючись вкотре вірити тільки в себе
Как жаль, что тем, чем стало для меня
твое существование, не стало
мое существованье для тебя.
...В который раз на старом пустыре
я запускаю в проволочный космос
свой медный грош, увенчанный гербом,
в отчаянной попытке возвеличить
момент соединения... Увы,
тому, кто не умеет заменить
собой весь мир, обычно остается
крутить щербатый телефонный диск,
как стол на спиритическом сеансе,
покуда призрак не ответит эхом
последним воплям зуммера в ночи.
1969
При полном или частичном использовании материалов гиперссылка на «Reshetoria.ru» обязательна. По всем возникающим вопросам пишите администратору.
Дизайн: Юлия Кривицкая
Продолжая работу с сайтом, Вы соглашаетесь с использованием cookie и политикой конфиденциальности. Файлы cookie можно отключить в настройках Вашего браузера.
